Міопія – порушення зору у дітей та дорослих, що поширюються по всьому світу. Вчені різних країн зосередженні на дослідженнях, що покликані зупинити зростання міопії, а Всесвітня організація охорони здоров’я вже визнала цю аномалію зору проблемою в галузі охорони здоров’я.
Що ж таке міопія і чому ця вада стала проблемою сьогодення?
Міопія або іншими словами короткозорість – це порушення зору, при якому людина погано розрізняє предмети, що розташовані на далекій відстані. При цьому близько розташовані предмети людина бачить чітко – читання чи будь-яка робота на близьких відстанях для людини не є проблемою.
За оцінками знакового дослідження від Brien Holden Vision Institute 2015 року, поширеність міопії зростатиме по всьому світу і може досягти показника 50% (5 млрд) населення світу до 2050 року, що значно більше ніж сьогодні. Це означає, що 1 з 2 людей, за прогнозами, матиме міопію до 2050 року. Ці дані свідчать про те, що принаймні один мільярд людей потенційно може наражатися на підвищений ризик розвитку постійного погіршення зору та сліпоти, пов’язаних з міопією високого ступеня.
Найінтенсивніше міопія прогресує у дітей в шкільні роки, коли зорові навантаження особливо великі і дитина стрімко росте. А якщо зір погіршується більш ніж на одну діоптрію на рік, це прогресуюча короткозорість, що вимагає особливої уваги та лікування.
Чому це відбувається?
Короткозорість виникає через невідповідність сили оптичної системи ока та його довжини і буває спадковою та набутою. Розглянемо основні причини виникнення міопії:
Сімейний анамнез. Дослідження показують, що спадковість має сильний вплив на ступінь і швидкість прогресування. Якщо один із батьків має міопію, ризик її виникнення у дитини зростає вдвічі. Якщо короткозорість є в обох батьків – ризик збільшується в 5 разів.
Етнічне походження. Висока поширеність та більш швидке прогресування міопії спостерігається у дітей азіатської раси через високу гаджетизованість та генетичні особливості будови ока.
Оптичні фактори. Важливе відкриття було зроблене Австралійськими вченими, пов’язане з механізмом розвитку міопії: нечітке зображення (retinal defocus) – тобто зображення, яке не знаходиться у фокусі на сітківці, сприймається оком як сигнал, що запускає його поздовжнє зростання, призводячи до міопії. Це фундаментальна концепція, яка лежить в основі багатьох сучасних досліджень.
Надмірне напруження очей. Зорове навантаження зблизька та збільшення такого навантаження призводить до міопії і її прогресування. Тобто інтенсивне читання зблизька, писання або проведення часу за екранами гаджетів збільшує напруження очей та призводить до виникнення міопії.
Недостатнє перебування на свіжому повітрі. Доведено, що діти, які мало часу проводять на вулиці, мають вищий ризик розвитку міопії. У 2008 році професор Ян Морган із колегами показав: діти, які проводять більше часу на вулиці, рідше ставали міопами, і мали менший ризик виникнення захворювання. Це пов’язано з недостатньою кількістю зовнішнього освітлення. Їх дослідження показали, що світло стимулює виділення дофаміну в сітківці, що призводить до гальмування осьового росту ока.
Діти і міопія. Чому діти в зоні ризику?
Світова гаджетизація та сучасний ритм життя і навчання, на жаль, негативно вплинули на прогрес міопії. Все частіше це порушення зору з’являється у дітей і не завжди вчасно помічається батьками через відсутність профілактичних перевірок зору.
То чому ж діти потрапляють в зону ризику? Окрім того, що існує велика вірогідність спадкової міопії, є декілька факторів ризику для дітей та їх батьків. Справа в тому, що дитина з народження має маленьке око і зображення фокусується за очним яблуком. Природою у дітей з народження передбачений резерв розміру очного яблука, пов'язаний з тим, що її організм буде рости і збільшуватись. Коли дитина росте – збільшується також і очне яблуко, а фокус поступово наближається до сітківки. Око людини функціонує таким чином, що фокус зображення будується перед сітківкою. А коли сітківка немає чіткого ретинального зображення, вона запрограмована на ріст очного яблука.
Ретинальне зображення – це зображення предмета, що утворюється на поверхні сітківки ока внаслідок заломлення світла прозорими структурами ока (рогівкою, кришталиком та склоподібним тілом). Це зменшене, дійсне та перевернуте зображення, яке потім перетворюється на нервові імпульси і передається до мозку для сприйняття.
Зазвичай, приблизно у віці 6-8 років ми можемо говорити про сформовану рефракцію у дитини – коли фокус падає саме на сітківку. Однак через те, що сьогодні діти мають занадто багато зорового навантаження зблизька, зоровий апарат працює дуже сильно. Внаслідок цього зображення починає фокусуватися перед сітківкою, а не на сітківці, як це має бути. Тобто йде міопізація очного яблука, що призводить до нечіткого ретинального зображення. Якщо дитина вже має міопію, на так званих стрибках зросту вона має інтенсивне збільшення мінусових діоптрій: коли дитина різко росте – зір різко падає.
А якщо людина не бачить чітко, як ми вже знаємо – подається імпульс до росту очного яблука. Іншими словами: якщо немає чіткого зображення на сітківці, то генетично ми запрограмовані так, що око буде рости. І чим більше росте око, тим далі від сітківки відсувається цей фокус. І тим гірше стає зображення на сітківці. Саме цей фактор викликає швидке прогресування міопії, що може призвести до виникнення патологій та захворювань.
Сама міопія не є діагнозом, це аномалія рефракції. Але коли відбувається швидкий зріст очного яблука (а воно, в свою чергу, не має бути таким великим), переростягуються усі оболонки, витончується сітківка, і починаються дегенеративні процеси сітківки та захворювання. Внаслідок цього може статися відшарування сітківки, розрив сітківки чи її дистрофія та інші неприємні наслідки. А коли порушується сітківка – стається незворотній процес втрати зору, який не можна повернути жодною корекцією.
Саме тому в усьому світі підвищена увага до короткозорості. Лікарі розуміють і бояться її наслідків. Увесь світ шукає методи, які дозволяють контролювати ретинальний дефокус.
Управління міопією: погляд у майбутнє
Глобальна картина міопії у дітей демонструє низький рівень методів контролю міопії: за статистикою лише 90% дітей, які проходять корекцію міопії, носять однофокальні лінзи, що не вирішують проблему у подальшому.
Проте враховуючи зростаюче поширення міопії та пов’язані з цим складнощі, навіть просто корекції міопії вже не достатньо, щоб зберегти здоровий зір наступних поколінь. Провідними лікарями та дослідниками різних країн пропагується підхід до управління короткозорості – для контролю периферійного дисфокусу.
Можливість зменшити вплив міопії існує завдяки активному менеджменту короткозорості. За умови раннього виявлення короткозорості, рішення для контролю прогресування міопії можуть допомогти уповільнити її розвиток у дітей, зменшуючи такі ризики та забезпечуючи кращу якість життя.
Чому управління міопією надзвичайно важливе?
Зменшення міопії до 1 діоптрія має потенціал:
-
зниження ризику міопічної макулопатії на 40%
-
зниження ризику відшарування сітківки на 23%
-
зниження ризику відкритокутової глаукоми на 16%
-
зниження ризику погіршення зору на 19%
Що входить у менеджмент короткозорості?
Управління розвитком міопії забезпечує гарний центральний зір, може мати кілька варіантів протягом тривалого періоду розвитку міопії та може бути змінене залежно від результату прогресування міопії.
Для того, щоб управляти розвитком міопії у дітей, можна застосовувати кілька способів втручання, доступних на сьогодні. Це лінзи для окулярів, контактні лінзи та фармацевтичні засоби, кожен з яких має свої переваги та у комплексі допомагають підтримувати здоров'я очей дитини.
Міопія може впливати на якість життя, навчання та розвиток дитини. 80% інформації в процесі навчання діти сприймають через зір. Саме тому важливо вчасно виявити проблеми із зором, адже він відіграє ключову роль у навчанні та та формуванні її майбутнього
Профілактичні перевірки зору, особливо дітей, раз на рік є надзвичайно важливими. Адже виявлені на ранніх стадіях порушення, як-от міопія, піддаються ефективній корекції, а в подальшому – управлінню із застосуванням передових технологій оптичного світу, що дозволяє уникнути ускладнень у майбутньому.
