Особливості анатомії і фізіології дитячого ока

Зорова система дитини відрізняється від зорової системи дорослого і постійно продовжує формуватися.

Як же бачать новонароджені, коли впізнають маму і чому колір очей в перші дні життя не завжди остаточний? 

Анатомія і фізіологія органу зору у дітей

Очне яблуко дитини ще надто мале, через що фокусування світлових променів відбувається не на сітківці, а за нею. Тож далекозорість у ранньому віці — природне фізіологічне явище!

Немовлята бачать предмети розмитими, вони не розрізняють дрібні деталі, краще фокусуються на відстані 20–25 см. Цікаво, що це приблизна відстань до обличчя мами, коли вона тримає дитину біля грудей.

З ростом і розвитком далекозорість знижується і повністю зникає до 6–7 років. Очне яблуко значно збільшується за перший рік життя, в 5 років воно майже таке ж, як і у дорослого, але остаточно сформується тільки у 17–18 років.

Також продовжують активно формуватися сітківка, зоровий нерв, окорухові м'язи, розвивається зорова кора головного мозку — все необхідне не тільки для бачення, але й сприйняття та розуміння побаченого.

Дитячий зір в різні періоди

Ще в утробі матері (приблизно на 5 місяці) малюк реагує на світло чи його відсутність. У перші 2–3 тижні дитина фокусує погляд тільки на великих предметах. Наприкінці першого місяця вже розрізняє силуети.

З другого місяця малюк вчиться зосереджувати погляд, слідкувати за рухомими об’єктами. Особливо добре вдається ловити поглядом яскраві предмети, адже приблизно в цей же період дитина починає сприймати кольори. Краще за все розрізняє червоний і жовтий, пізніше починає бачити зелений та синій, а потім й інші кольори та відтінки.

У тримісячному віці стають помітними предмети зблизька. А ще немовля впізнає обличчя найрідніших — тих, хто постійно контактує з ним, повторює їхню міміку. З 4-го місяця життя малюк розрізняє форми й основні кольори. З 7-го — вже добре бачить різні предмети: грають роль форма, розмір і колір. А з 8-го впізнає знайомих людей, розрізняє їхні обличчя.

В 1–1,5 року діти активно осягають навколишній світ, але бачать ще двовимірну картинку. І тільки коли беруться повзати й ходити — самостійно переміщуватися у просторі — починає формуватися бінокулярний зір. Бінокулярний, або ж стереоскопічний, просторовий зір — здатність бачити обома очима, коли мозок із побаченого «складає» єдине об’ємне зображення. Повноцінно закінчується процес розвитку бінокулярного зору у віці 7–15 років.

Важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна й описані періоди розвитку індивідуальні, можуть відрізнятися на 1–2 місяці. Але якщо вас щось турбує у розвитку вашого малюка — обов’язково звертайтесь по допомогу до спеціаліста, запишіться на діагностику. Адже чим раніше виявляється проблема, тим простіше її вирішити.

Як перевіряють зір у дітей?

Офтальмолог проводить перший огляд одразу після народження. Якщо немає проблем, зір перевіряють у перший місяць життя, у рік, у віці 3 і 5–6 років. В школі діти проходять щорічні медогляди.

Залежно від віку при огляді окуліст відмічає, чи фіксується погляд немовляти на предметах і чи реагує він на світло, перевіряє рух очей, розпізнавання облич, реакції на подразники. Наприклад, хоча одразу після народження дитина ще не розрізняє предмети й об’єкти, але в перші 4–6 тижнів життя перевіряють реакцію на світло — як захисний механізм звужуються зіниці.

У дошкільнят оцінюють зір, використовуючи спеціальні таблиці із зображеннями предметів: грибочок, зірочка, конячка тощо. Перед цим потрібно впевнитись, що картинки добре знайомі малюку. Просять намалювати відому фігуру, наприклад, коло (із по черзі закритим одним оком). Коли вивчать абетку — за допомогою традиційної таблиці з літерами.

Діти іноді не скаржаться батькам на дефекти зору, просто тому, що не знають, як мають виглядати предмети насправді. Поганий зір затримує розвиток, тому настільки важливі регулярні перевірки в окуліста. Також дорослим необхідно відстежувати тривожні симптоми: дитина мружиться, буквально утикається носом у монітор телевізора чи планшета, читає чи розглядає картинки з близької відстані, жаліється на головний біль, тре очі, часто спотикається, губить речі.

Цікаво і важливо знати!

• В перші місяці життя знижена чутливість рогівки. Якщо щось потрапляє в око, то новонароджені не відчувають болю і не реагують, а значить це може залишитись непоміченим для батьків. Сторонні тіла — вії, порошинки, ворсинки — загрожують виникненням запалень.

• Світло необхідне для правильного розвитку м’язів ока і пігментації, але аж ніяк не прямі сонячні промені. Кришталик дитини ще не сформований повністю. Поки розвивається він не захищений від шкідливої дії ультрафіолету, тому бажано на прогулянки відправлятися з дитиною в панамці, кепці або у візочку із захисним капюшоном.

• Спочатку немовлята плачуть без сліз — це нормально. Але якщо за перші декілька місяців життя слизові пробки, які закривають сльозопровідні канали, не розсмоктуються — варто звернутися до окуліста.

• Часто буває, що одразу після народження райдужка у новонароджених дуже світла або ж навіть блакитна. Це через недостатню кількість пігментації. Остаточно колір очей формується найчастіше до двох років.

• Дитячий зір необхідно розвивати: розвішуйте на відстані 20–30 см різні яскраві іграшки і рухомі мобілі, періодично замінюйте їх на нові; беріть немовля на руки і показуйте йому речі довкола; активно використовуйте різну міміку у спілкуванні з дитиною; по-різному вкладайте його у ліжечко, щоб оченята не косили в одну сторону.

• Беручи до уваги те, що зорова система продовжує формуватися до 18 років, при проблемах із зором дітям не рекомендують проводити лазерну корекцію. Замість цього доцільніше підібрати безопераційні методи поліпшення зору, адаптовані під вікові зміни. Це акомодаційні тренування, фізіотерапевтичні процедури, апаратне лікування, спеціальні нічні лінзи та інші методи, які допомагають коригувати зір і запобігати захворюванню очей.